Ми вдячні вам за доброту
Ми вдячні вам за доброту,
за милосердя, простоту,
за розуміння і підтримку,
що ви знайшли для нас хвилинку.
І вдячні ми вам дуже-дуже,
що ви були до нас небайдужі.
І в цей для всіх нелегкий час
ви так суттєво підтримали нас.
Криза всіх нас вже дістала.
Та потрудились всі немало,
щоб школа вікнами новими засіяла.
А в класі нашому затишно й тепло стало.
Згадаймо, як було усе у нас
І як тепло прийшло до нас у клас.
Сиділи якось ми з дітьми сумні,
бо стали в жовтні дні уже холодні.
А вугілля завезли таке собі не дуже хороше,
бо тендер виграв той,
хто запросив за нього менші гроші.
А через місяць вже зима прийде,
а тепла, тепла нема ніде!
Стали з дітьми думать і гадать,
як же нам цю зиму зимувать.
У жовтні - холодно! Ще й морозів нема!
А не за горами вже люта зима!
А вікна такі, що ледь на ладан дишать!
І вирішили ми їх помінять скоріше.
Спочатку, як годиться , звернулися в сільраду.
Й отримали від Валентини Миколаївни ось таку пораду:
Згукнути фермерів та підприємців на толоку,
раз маємо із вікнами ми таку мороку.
Ми подумали й зрозуміли, що думка ця хороша.
залишилось напросити ці шалені гроші.
Пораду прийняли і зразу ж по тому
оголосили акцію «Тепло шкільного дому».
Розповіли про неї нашим шефам та знайомим.
Ми попросили матеріально підтримать нас ,
щоб вікнами новими зустрічав нас клас.
Іван Васильович зустрів нас перший.
Частенько звертаємось до нього
та хвилювалися не менше.
Васильович дав нам перші гроші.
Повірив у наміри наші хороші.
Спочатку важко було просити у всіх.
Найбільше боялися, що визове це сміх.
Нелегко ходити з простягнутою рукою.
Та хіба це наша вина,
що дійшли до життя такого.
Надія Дмитрівна запропонувала варіант хороший:
вставити вікна , але за менші гроші.
Тоді по-справжньому повірили ми,
що всі мрії здійсненні,
якщо кроками малими йти до мети своєї.
Ви, Надіє, дали нам надію, що правильна мета у нас!
І вже сміливіше звертались ми до кожного із вас.
До Івана Івановича звернулися ми теж зразу.
Він навчався в нашій школі і допомагає нам щоразу.
Позицію маєте Ви принципову, чітку і хорошу:
дітям допомога- справа то хороша!
Ви - людина діла, Ви - людина слова!
Прийняти вашу допомогу ми завжди готові!
Анатолій Дмитрович- депутат сільради,
Ми завжди у школі бачити Вас раді,
Вас наші вікна добряче здивували:
як вони на голову нікому ще не впали?!
Ще підкинули Ви нам думку хорошу:
поміняти в школі двері, бо зовсім вже негожі!
Юрій Миколайович - голова сільради.
Нашій школі допомогти він завжди радий.
Цього разу порекомендував нас спонсору хорошому.
І Віктор Вадимович дав нам двері гарні та хороші.
До Василя Миколайовича пішли ми після цього,
бо завжди ми зустрічаєм розуміння в нього.
І ніколи ще не було у нас такого,
щоб ні з чим ми поверталися від нього.
Раїса Василівна - школи учениця!
Випускниця наша. Ми до неї швидше.
Зрозуміла нас Василівна з півслова,
бо допомогти дітям вона завжди готова!
Віталій Юрійович- підприємець наймолодший!
Подзвонили до нього увечері ,щоб попросити грошей.
І хоч у нашій школі не навчався він ніколи,
та о восьмій ранку вже був на порозі школи!
Усі до кого ми звернулись
допомогли, не відвернулись!
Бо діти -наше майбуття!
Чи має сенс без них життя?!
Хай Всевишній оберігає Вас на кожнім кроці!
Здоров’ячка і процвітання дає на довгі ще роки!
Якщо людьми такими багата Україна,
значить, жити Україні! Жити їй віки!
І якщо виникнуть у Вас проблеми,
то хай будуть мілкими!
А успіхи ваші завжди будуть глобальними, крутими!!!
PS Ніщо не творить майбутнє краще мрії!
Ми дуже добре це зараз розумієм!
Мрії не повинні зникати нізащо і ніколи.
А реальністю ставати, як нові вікна
в нашій рідній Мар’янській початковій школі!
